Народні думи - Дума про Марусю Богуславку (скорочено) Короткий зміст тексту, стислий переказ сюжету
22.10.2013, 21:01
Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная,
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі
не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, бідні невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день
тепера?»
То тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
«Гей, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?»
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі не видаєм,
То ми не можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера».
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі християнській Великодня
субота.
А завтра святий празник, раковий день Великдень».
Козаки починають проклинати Марусю, що вона нагадує їм про величне свято, коли вони знаходяться в неволі. Бранка ж розповідає, що передасть їм ключі від темниці, коли пан турецький виїде до мечеті. Вона приходить до темниці й відмикає її.