КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІВАН ПЕТРОВИЧ 
(1769-1838) 

письменник, драматург,

перший класик нової

української літератури 
 

Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині дрібного чиновника.

- З 1780 р. навчається в Полтавській духовній семінарії.

- У 1789 році, після смерті батька, починає служити чиновником у полтавських канцеляріях, а згодом вчителює у поміщицьких родинах.

- З 1794 р. розпочинається творча робота письменника над славнозвісною «Енеїдою».

- З 1796 по 1808 р. І.Котляревський перебуває на військовій службі.

- З 1810 року і до кінця свого життя Іван Петрович Котляревський живе в Полтаві, працюючи наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян.

- У 1818 році його призначають директором Полтавського театру.

- У 1819 р. було поставлено драму «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник».

- У 1821 році поет закінчує писати поему, останню частину «Енеїди», але побачити повне видання йому не судилося. Воно з’явилося на світ у 1842 році, уже після смерті автора.

- У 1835 році за станом здоров’я І.Котляревський виходить у відставку.

- Помер І.Котляревський 10 листопада 1838 року. 
Творчість І.Котляревського ознаменувала собою початок нової ери української літератури.

ГРАБОВСЬКИЙ ПАВЛО АРСЕНОВИЧ
(1864 — 1902) 
 

Народився 11 вересня 1864р. у с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім'ї паламаря.

- 1874 — 1879рр вчився в Охтирській бурсі  та Харківській духовній семінарії.

- У 1882р.за зв'язки з харківським гуртком народницької організації “Чорний переділ”, поширення забороненої літератури Грабовський був заарештований і виключений з семінарії.
- У 1885р. Грабовського беруть на військову службу

- На початку 1888р. засуджений на п'ятирічне заслання до Сибіру. 
- З серпня 1889 по березень 1892р. поет перебуває в Іркутській губернській в'язниці.      

- В кінці 1896р. Грабовський дістав змогу виїхати в Якутськ — губернське місто, де значно активніше протікало життя політичних засланців.

- В 1897р у Львові вийшла збірка перекладів “Доля”

- У 1899р. Грабовський здійснює переїзд з Якутська в Тобольськ, по дорозі роблячи нетривалу зупинку в Іркутську. В Тобольськ поет прибув у вересні 1899р. Цьому місту судилося бути останнім у його житті. Грабовський мешкав ще в кількох сусідніх населених пунктах, проте йому так і не пощастило повернутися на Україну, як він про це мріяв. 
      Майже весь вільний час поета поглинала малооплачувана і виснажлива робота (коректором у редакції, у ветеринарному управлінні, приватні уроки тощо).

- Помер Грабовський 12 грудня 1902р. у Тобольську, похований згідно заповіту на кладовищі поруч з декабристами. 
 

ДОВЖЕНКО 

ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
(1894 —1956)

письменник, публіцист, кінорежисер,

громадський діяч

 Олександр Довженко народився 29 серпня (10 вересня за новим стилем (за іншими даними 12 вересня)) 1894 року у багатодітній селянській сім’ї на хуторі В’юнище Сосницького повіту Чернігівської губернії . Батько й мати були неписьменні. Батько, Петро Семенович Довженко, належав до козацького стану.

         Сім’я жила не дуже заможно: землі було немало, проте була неродюча, натомість дітей було 14, тому батько «наймався в підводчики та смолярував». Діти у сім’ї швидко помирали, майже всі не досягнувши працездатного віку, тому у згадках про дитинство в уяві Олександра Довженка завжди поставали «плач і похорон».

Стати справжнім мистцем — значить умерти.

Цей трагічний парадокс українського пореволюційного відродження здійснився і на Довженкові, хоч був він ще найбільш щасливий із творців Розстріляного Відродження. Перші зрілі фільми Довженка — «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930) — завоювали йому цілии світ; але відібрали Україну, підрізали його творчі крила, вкоротили йому віку

Двадцять п’ятого листопада п’ятдесят шостого року Олександра Петровича не стало.