Ці два малюнки, на мою думку, дуже гарно ілюструють ту реформу, або ті зміни, які мають відбутися в нашій освіті – на передній план має вийти УЧЕНЬ його МРІЯ-ПРАГНЕННЯ-БАЖАННЯ, а вчитель має стати тільки ПОМІЧНИКОМ-ФАСИЛІТАТОРОМ-ТЬЮТОРОМ для учнів. Переконана, що жодна реформа у нашій освіті не здійсниться, якщо не зміняться вчителі.

Чудову можливість змінитися закарпатським педагогам було надано цієї суботи на (не)конференції #EdCampLukovo «Інноваційні технології в навчанні». Понад 100 учасників цей шанс використали і, так само як і я, повезли додому, у свої школи «вогник надії» - «Новій українській школі» - бути!

Маючи досвід участі у транскордонному проекті #InovEduk «Інноваційні методи в освіті для підтримки партнерства», їхала у Луково з метою – порівняти, як подібні теми проектів реалізують в Україні і за кордоном. Виявилося, що методи і форми роботи дуже схожі, націлені на розкриття потенціалу кожного вчителя, звичайно, за наявності відповідного бажання в учасників проекту.

Трохи сумно було мені констатувати, що з Ужгородщини я була єдиним учасником EdCamp-у. Але, в той же час, була вражена активністю іршавських, хустських педагогів, учителів, які представляли різні регіони України: Львів, Київ, Харків, Тернопіль, несподіваною і приємною була зустріч з фіналісткою конкурсу «Учитель року-2015» Наталією з Хмельницького.

Особлива подяка організаторам (не)конференції EdCampLukovo – координаторці Галині Левко (за організацію трансферу Іршава-Луково – окреме «спасибі») та педагогам Довжанської та Луківської ЗОШ за теплий прийом та незабутні враження. Успіхів Вам!